Метою освіти ХХІ ст. є виховання відповідальної особистості, яка здатна до
самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну
інформацію, використовувати набуті знання і уміння для творчого розв’язання
проблем, тобто підвищення життєвих компетенцій учнів. Процес вивчення історії
за шкільною партою включає набагато більше, аніж пасивне запам’ятовування
фактів та дат. Історія є процесом мислення, що опирається на свідчення з
минулого, та покликана розвивати уміння його аналізу та оцінки. Окрім
визначення того, що учні повинні знати, дуже важливо брати до уваги й те, що
учні повинні вміти для ефективного застосування цих знань на практиці.
За Державним стандартом повної загальної середньої освіти метою навчання
історії в загальноосвітній школі є формування в учнів ідентичності та почуття
власної гідності у результаті осмислення соціального та морального досвіду
минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного
процесу. Відповідно до мети, завданнями освітньої галузі є:
·
розвиток
інтересу учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, власних
освітніх запитів учнів і вміння їх задовольняти;
·
отримання та засвоєння системних знань про
головні події, явища та тенденції в історії України та світу;
·
ознайомлення учнів з духовними і культурними
надбаннями та цінностями, історико-культурними традиціями українського народу і
цивілізації в цілому;
·
визначення, відбір і використання у процесі
пошуку інформації про минуле різних видів історичних джерел, у тому числі
текстових, візуальних та усних, артефактів, об’єктів навколишнього історичного
середовища (музеїв, архівів, пам’яток культури та архітектури), а також
інформаційно-комп’ютерних технологій;
·
розвиток інтелекту дитини, її критичного та
творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості та
громадянина.
Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки
навчанню, пов’язана із загальною здатністю людини оперувати у певній ситуації
набутими знаннями та практичним досвідом і є показником успішності школярів.
Одним з найважливіших чинників є формування творчого і критичного мислення
учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду
самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в
цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках
історії є учбово-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку
творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення.
У відповідності до цього я обрала тему досвіду: «Формування основних груп
компетентностей на уроках історії через використання ігрової педагогічної
технології» - актуальність якої полягає у визначенні напрямків методичного
пошуку, способів формування критичного мислення та пошук шляхів подолання недостатньої
сформованості в учнів загальних дидактичних умінь, необхідних для самостійної
оцінки ними історичних подій та явищ.
Аналіз методичної літератури (К. Баханов, Т. Іванова, Г. Камаєва, М.
Короткова, М. Нєсмєлова, Л. Нечволод, Л. Поліщук, О. Пометун, О. Яровець)
доводить доцільність використання на етапі вивчення нового матеріалу
імітаційних (рольових) ігор. Це пояснюється метою рольової гри: визначити
ставлення дитини до конкретної життєвої ситуації, причому своє ставлення до
подій, що розігруються, можуть демонструвати як учні‑актори
(у випадку ділової гри, театралізованої гри та проблемно‑рольової гри дискусійного характеру, а якщо заданий
сценарій — відтворювати ставлення персонажа, що імітується), так і «глядачі»,
які мають вилучити із сюжету необхідну інформацію з метою узагальнення. Безумовне
одне - виховна, освітня цінність інтелектуальних ігор залежить від участі в них
педагогів. Такий підхід до використання ігрових технологій надає роботі на
уроці компетентнісного спрямування, оскільки учнів необхідно навчити саме
навичок аналізу, щоб вони могли не
тільки шукати в документі підтвердження вже задекларованих учителем чи
підручником знань, ідей, тверджень, а могли інтерпретувати, тлумачити
інформацію, що містить джерело. Саме тому основну увагу при викладанні історії
приділяю тому, щоб вивчення учнями цього предмета перетворювався на процес
дослідження.
На своїх уроках використовую різні ігрові методики:
·
предметні;
·
сюжетні;
·
рольові;
·
ділові;
·
імітаційні;
·
драматизації.
Ігрова технологія об’єднує навчальний процес спільним змістом,
послідовністю ігор, вправ, методикою їх організації. У кожному віці ігрові
технології мають певні особливості. Наприклад, учнів 5, 6 класів я легко
залучаю до будь-якої діяльності, вони швидко «входять у образ». У 7,8,9 класах
спостерігається необхідність самоствердження, загострення потреб у формуванні
та захисті власного світу, прагнення дорослості, поява стихійних груп.
Враховуючи ці особливості, я використовую інтерактивні методи проведення ділових
ігор, завдяки яким забезпечується взаємодія «учень-учень», «учень-учитель». Під
час такого навчального процесу вирішую кілька додаткових освітніх завдань:
·
учні
не лише навчаються самі, а й навчають один одного;
·
в
умовах, наближених до реальних, учні мають змогу оцінити людські якості своїх
однокласників;
·
учні,
виконуючи певну роль у груповій діяльності, вчаться розв’язувати власні й
колективні проблеми, відстоювати свої та групові інтереси, підтримувати інших
учасників.
Дуже важливим, як на мій погляд, є і те, як учні зможуть оцінити ту чи іншу
подію з точки зору конкретного історичного героя. Психологи таке явище
називають емпатією. Історична емпатія дозволяє учням проаналізувати подію на
підставі її оцінки різними соціальними, етнічними, політичними, творчими,
релігійними, віковими групами населення. Наприклад, вивчаючи у 10 класі тему
про входження українських земель до складу Польщі, я використовую
театралізовану рольову гру у вигляді засідання польських, радянських, українських
істориків, а тоді на основі цих джерел учні порівнюють їх та коментують.
Дуже подобається дітям, якщо на уроках їм доводиться «голосувати» (метод
«Займи особисту позицію»). Імовірно, сама можливість того, що учень може стати
в одній частині класу чи іншій (біля аркуша зі сформульованою проблемою «за» чи
«проти»), а потім, під впливом аргументів опонентів, змінити свою позицію,
викликає зацікавлення учнів. Метод корисний під час проведення у класі дискусії
на суперечливу тему, дає можливість учням висловити свою точку зору. Такий
метод проводжу на уроках історії України у 8 класах при розгляді тем
присвячених козацькій добі.
Дуже ефективні методи «Мікрофон», «Незакінчене речення», бо дають змогу
кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або
висловлюючи свою позицію. Використовую в усіх класах (додам лише, що учням 5-6
класів подобається бути «кореспондентом», який бере «інтерв’ю» з допомогою
вчителя чи самостійно. Цей ігровий момент викликає додатковий інтерес).
Треба зазначити, що інтерактивні методи в жодному випадку не можуть бути
самоціллю, тому краще добре оволодіти кількома методами, ніж абияк – усіма. На
уроках історії на різних етапах використовую опорні схеми, які дають
можливість учням узагальнити матеріал, самостійно чи з допомогою вчителя
визначити місце тієї чи іншої події в історії нашого народу.
Хотілося б докладніше розповісти про один з методів засвоєння нових знань,
формування умінь, навичок, емоційно-ціннісних орієнтацій та відносин учнів. Цей
метод - організація пошукової діяльності учнів. Під моїм керівництвом учні
брали участь у проекті «Діти війни». Перед ними було поставлено завдання:
зібрати і систематизувати спогади дітей Великої Вітчизняної війни та дітей, які
приїхали із зони АТО. При цьому нововведенням було використання в якості методу
дослідження інтерв'ю із записом на електронні носії інформації, їх подальша
розшифровка та редагування без цензури. Тобто, методів вивчення усної історії -
історії безпосередніх учасників подій, живих людей, з урахуванням їх емоційних
переживань і почуттів. У результаті спільної діяльності учнів з'явиться робота
«Життя дітей у роки війни. За спогадами очевидців». Взагалі, пошукова робота,
розробка проектів з використанням електронних носіїв інформації дуже широко
використовується на уроках історії. Учні
роблять це зацікавлено і з великим задоволенням.
У своїй роботі досить часто використовую мультимедійні презентації,
створені за допомогою Microsoft PowerPoint. На мою думку, добре підготовлені і
методично продумані слайдові презентації (таблиці, схеми, фото, документи,
завдання) – це найкращий вид унаочнення, який дозволяє підійти до процесу
навчання творчо, урізноманітнити способи подачі матеріалу. Наочність дає мені
змогу привернути увагу учнів до матеріалу, заощадити навчальний час і
активізувати пізнавальну діяльність учнів, підвищити міцність запам’ятовування,
забезпечити емоційний вплив на учнів, належну повноту сприйняття та якісне
засвоєння навчального матеріалу. Наприклад, під час вивчення тем «Перша світова
війна» (10 клас) та «Друга світова війна» (11 клас) використовую мультимедійну
презентацію на якій демонструю не тільки фото, але й карти основних битв,
операцій та відеоматеріали. При розгляді теми «ХХ з’їзд КПРС» завжди
використовую відео із виступом М.С. Хрущова. Завдяки інтернет-ресурсам, використовую відеоматеріали конференцій,
з’їздів, виступи відомих політиків, які дозволяють краще усвідомлювати та
характеризувати події історії, адже краще «один раз побачити, ніж сто раз
почути».
Для розвитку навичок дослідницької роботи з документами на уроках часто
використовую ділові ігри. Сценарій може бути відомим, але найчастіше це
імпровізація учнів. Для застосування даного методу використовую певний порядок
дій, а саме:
·
формулювання
проблеми, яку ілюструє ділова гра;
·
визначення
дійових осіб та їх завдання;
·
відведення
часу на обдумування власних дій;
·
виконання
гри під моїм керівництвом;
·
аналіз
рольової гри.
Наприклад, під час
вивчення тем козацької доби завжди створюю групу козаків, які або проводять
нараду, або збирають похід, або укладають мирний договір чи пишуть листа
турецькому султану. У 9 класі завдяки рольовим іграм проводимо засідання
«Руської трійці», Кирила-Мефодіївського братства, масонів, декабристів. Завдяки
іграм моделюються життєві ситуації, під час яких учні краще усвідомлюють та
аналізують навчальний матеріал.
Сучасний педагог
на уроці і
психолог, і актор, і режисер
одночасно.
Тому,
готуючись до уроків, враховую не
тільки особливості кожного
класного колективу, але й
психологію, вікові особливості,
потенційні можливості окремого
учня, знаходжу і стараюсь
реалізувати на уроках
такі методичні прийоми, які
дають дітям відчуття
самостійності й творчої
участі в процесі
вивчення предмета. Так,
наприклад, на уроках у 5 класі найчастіше це прийоми, які вимагають певної
акторської майстерності: «Перевтілення», «Рольовий переказ», інсценізації. А
також вправи на уважність із відтінком гумору: «Знайди помилку», «Плутанина»
тощо. У 5 класі не надто часто обираю роботу у великих групах, оскільки діти ще
губляться або й сперечаються. Із цієї ж причини обережно використовую прийом
«Займи позицію», проте не відкидаю зовсім, адже п’ятикласники уже повинні
вчитися чітко формулювати і аргументувати власну точку зору. Активно впроваджую
цей прийом уже із 7 класу.У 8-9 класах організовую уроки-семінари, усні
журнали, на яких учні вчаться культури спілкування, висловлювати власну думку,
виступати з власними рефератами, користуватися додатковою літературою та
інтернет-ресурсами.
При вивченні тем «Перша світова війна» та «Друга світова війна» завдяки
рольовим іграм, учні присутні на засіданні Паризької, Постдамської,
Тегеранської та інших конференцій. Активне
використання даної технології сприяє набуттю різноманітних умінь і навичок і
розвивають ілий спектр історичних компетентностей.
Набуті знання учні використовують під час проведення тижнів історії та
виховних заходів. Першим таким досвідом було судове засідання на тему:
«Голодомор – геноцид українського народу». Потім були вистави на різні
історичні тематики, випуск стінгазет. За допомогою методу рольової гри були
проведені виховні заходи присвячені героям Крут, героям Небесної сотні та Дню
Перемоги.
Результативність
мого досвіду визначається в тому, що учні школи є переможцями ІІ етапу
Всеукраїнської олімпіади з історії. Троє моїх випускників здобувають освіту
вчителя історії.
Я
переконана, що справжній вчитель повинен формувати свою власну педагогічну
систему, яка допоможе створити найкращі умови для отримання знань учнями,
перетворення здобутих знань на переконання і застосування їх у життєвих
ситуаціях. Завдання моє як вчителя - обрати педагогічні стратегії, що забезпечують
здатність учня ефективно діяти за межами
навчальних ситуацій, продуктивно розв’язувати в повсякденному житті реальні
проблеми.
Немає коментарів:
Дописати коментар