Я нелегкий обрала шлях для себе,
Я вічне джерело для пізнання,
І не просто вчитель, я – історик.
Історія – це пройдене життя,
Та без минулого немає майбуття.
Для того я історії навчаю,
Щоб рідну землю шанували,
Щоб розуміли, якого роду ми є діти,
І як нам далі в світі жити.
Дітей я прагну научити думать,
Іти за покликом палких сердець,
Красу і бачить, і творити,
І інших чути, й слухати себе.
Нехай я крапля у освітнім морі,
І зірок з небес не дістаю,
Знання мої не стліють на папері,
Бо їх сучасним дітям роздаю.
Історія країни – це душа народу,
Тому у мене місія свята –
Формувати патріота України,
Якого потребує наш народ.
Щоб встояти в годину смути,
Та предків славу не забути!
А що ж до мого власного портрету,
То в мене вдача бунтівна,
І добре, бо в житті сповна,
Усе відчути треба і пройти,
Коли ідеш до власної мети.
Моя душа відкрита для усіх,
Вона як світло, як зірка рання.
Моє життя одне, хоча поділене на всіх,
Знаходжу в дітях я надію та натхнення.
Люблю свою роботу, за неї вдячна долі,
Мій труд – це радість, дум стрімкий політ,
Я рідної історії навчаю в школі,
І цьому вже не зраджу до схилу літ.
Насамкінець скажу, що я не помилилась,
Коли в когорті педагогів опинилась,
Ось правда: я знайшла своє призначення,
І тільки це, повірте, має значення.
Немає коментарів:
Дописати коментар