Про педагогіку з любов'ю

         Присвятивши себе учительській долі, ти освоюєш декілька "суміжних" професій. Вчитель - це справжній друг, який вміє підтримати у скрутну годину, не чекаючи нічого взамін. Вчитель - це порадник, який мусить знати відповіді на всі життєво важливі питання як учнів, так і їх батьків, які виникають у них час від часу. Вчитель - це психолог, який повинен тонко розуміти усі непрості лабіринти душі своїх вихованців. Вчитель - це режисер, який з дня у день пише сценарій навчально-виховного процесу. На жаль його глядачі, не завжди вдячні.

       Беручи виконувати свою місію, вчитель, переступивши поріг класу, мусить повністю відключити ту частину свідомості, яка відповідає за дім, за власних дітей, за рідних, які іноді невдоволені безконечними посиденьками за зошитами, конспектами чи комп'ютером. Це все буде, але потім, коли закінчаться уроки. А зараз, тут, у класі, ти - усміхнений, привітний, терплячий, безмежно відданий своїй справі. У тебе - гарний вигляд, і навіть хворобам не залишається місця у твоєму житті, бо ти - Вчитель. А ще вчитель - це вічний учень, якому приходиться все життя вчитися, щоб не відставати від технічного прогресу, який летить вперед з неймовірною швидкістю.
     Не зважаючи на все вищесказане, я вдячна Богу за те, що я вчитель. Щоденно переступаючи поріг класу, я знаю, що на мене там чекають. Саме дитяча бурхлива енергія не дозволяє розслабитися ні на хвилинку. А коли, я бачу посмішку на обличчях у своїх випускників, то знаю, що частина мене залишилася в кожному з них, що моя любов, самопожертва, мій вічний неспокій не впали у пісний грунт, а проросли на благодатній ниві, що невдовзі заколоситься добірним зерном.
    Кожному вчителеві приємно, коли його підтримують та розуміють. Для мене такою підтримкою у свій час став Тепчук Ігор Ігорович - методист суспільствознавчих дисциплін, який не тільки підтримує, але й допомагає у роботі, за що йому дуже вдячна.